РОКО́ВАНІСТЬ
РОКО́ВАНІСТЬ, ності, ж., поет. Абстр. ім. до роко́ваний 2. Бурхлива енергія Плетенецького вже знов дратувала його, як лікареві поради, коли хворий відчуває свою рокованість (Тулуб, Людолови, II, 1957, 299).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 875.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
РОКО́ВАНИЙ →← РОКИ́ТОВИЙ