РОЗЩЕ́ПЛЕНИЙ

РОЗЩЕ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розщепи́ти. Лісу.. не було. Його наче вичесало величезною бороною. Стирчали лише пні, та й ті — потрощені, розщеплені згори і донизу… (Смолич, Мир.., 1958, 156); *Образно. Федорове бажання розщеплене надвоє, мов блискавицею дерево. Він хоче й не хоче, щоб зайшла Марина (Мушк., Серце.., 1962, 185); // у знач. прикм. З-за стовбура старої розщепленої верби.. виходить Мавка (Л. Укр., III, 1952, 196); На більшості стоянок пізнього палеоліту під час розкопок знаходять багато розщепленого кременю в різних стадіях обробки (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 18); Розщеплений атом щедро постачатиме енергію народному господарству (Наука.., 3, 1956, 5). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 870.