РОЗТОВКМА́ЧУВАТИ

РОЗТОВКМА́ЧУВАТИ і РОЗТОВМА́ЧУВАТИ, ую, уєш. недок., РОЗТОВКМА́ЧИТИ і РОЗТОВМА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Те саме, що розтлума́чувати. Один тебе й з першого слова розуміє і мовчки йде до роботи, іншому треба все розтовкмачити (Кучер, Трудна любов, 1960, 5); Громада послала титаря до батюшки, щоб він прийшов та розтовмачив їм, що було написано в тій бумазі (Н.-Лев., III, 1956, 174). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 827.