ІСТЕ́РИК

ІСТЕ́РИК, а, ч. Той, хто хворіє на істерію. Щось сміється в грудях і ридає. Що мені? Чи я істерик? Чи поет, чи хорий? (Коб., III, 1956, 80). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 50.