РОЗЛЮТУВА́ТИ

РОЗЛЮТУВА́ТИ1див. розлюто́вувати. РОЗЛЮТУВА́ТИ2, у́ю, у́єш, док., перех., заст. Розпаяти. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 732.