РОЗЛУ́ПЛЕНИЙ
РОЗЛУ́ПЛЕНИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до розлупи́ти. Раз у раз ритмічно хрускав між камінцями горішок і падав на газету розлуплений (Ле, Міжгір’я, 1953, 410).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 730.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
РОЗЛУ́ПЛЮВАТИ →← РОЗЛУПИ́ТИ