РИМА́Ч

РИМА́Ч, а́, ч., розм., зневажл. Поганий, бездарний поет. — Легіон шотландських римачів сьогоднішнього дня… постійно підмінює простоту вульгарністю, — відзначав він [Роберт Бернс], — в той час як простота така ж далека від вульгарності, з одного боку, як від нещирості та пустого чванства, з другого (Рад. літ-во, 5, 1958, 76). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 535.