РЕ́ХКІТ

РЕ́ХКІТ, коту, ч., діал. Те саме, що ре́хкання. Рехкіт жаб нісся з річки широко по росистій траві (Фр., І, 1955, 221). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 521.