РАЗО́ВКА

РАЗО́ВКА, и, ж. Грубо змелене борошно. Вони.. не відвертали носа від його свити й не промацували руками клунка, де лежали харчі і мамин гостинець Василеві — пиріжки з маком і медові коржики, спечені з разовки (Стельмах, І, 1962, 404). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 440.