ВІДТУЛЯ́ТИСЯ
ВІДТУЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ВІДТУЛИ́ТИСЯ, у́литься, док. 1. Ставати відкритим; відслонятися. Глянув [Штукаренко] угору на квадратний отвір. Плащ-палатка відтулилась (Голов., Тополя.., 1965, 341).
2. тільки недок. Пас. до відтуля́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 651.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ВІДТУПОТІ́ТИ →← ВІДТУЛЯ́ТИ