ПРОЯСНІ́ЛИЙ

ПРОЯСНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до проясні́ти. На прояснілому небі із-за Собачих Ярів підійметься.. здоровенний, як макуха, місяць… (Вас., І, 1959, 376); В очах у Стьопіна, синіх, уже прояснілих, проступали зрадливі сльози (Збан., Єдина, 1959, 287); Він [поранений] уже.. впізнавав своїх господинь: бабусю Ганну та Оксанку. Часом по кілька хвилин стежив за ними прояснілим поглядом (Коз., Гарячі руки, 1960 131); Комісарові, видно, одразу полегшало на душі. Рушив ходити по підвалу, схвильований, прояснілий (Гончар, Людина.., 1960, 134). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 357.