ПРОТЯ́ЖНО

ПРОТЯ́ЖНО. 1. Присл. до протя́жний. Протяжно загули сурми та фаготи (Мирний, III, 1954, 263); Паліїха почала читать нескоро, протяжно, як ото у церкві.. попи читають (Морд., І, 1958, 202); Якийсь болотяний птах скрикнув удалині протяжно і жалібно (Донч., V, 1957, 55). 2. діал. Присл. до протяжни́й 3. Дозя вийшла, протяжно і солодко поглянувши на барона (Фр., VIII, 1952, 295). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 331.