ПРОСЛУХА́ТИ

ПРОСЛУХА́ТИ див. прослу́хувати. ПРОСЛУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і неперех., розм. Пильно прислухатися до того, що говориться навколо. Іще слухає-прослухає, чи не судить його де козак альбо [або] мужик (Сл. Гр.); Начальство, прийнявши казну, зараз мотнулося прослухати, де хоч мало дешевий хліб, і порозсилало, щоб якомога його накупити (Кв.-Осн., II, 1956, 139). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 288.