ПРОРО́НЕНИЙ
ПРОРО́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пророни́ти. Крізь сумовите висвистування вітру лунало прискорене шкорбання сотень чобіт по горбастому льоду і лише вряди-годи — випадково проронене слово (Добр., Очак. розмир, 1965, 168).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 272.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПРОРОНИ́ТИ →← ПРОРОКУВА́ТИ