ПРОЙМА́ЮЧЕ

ПРОЙМА́ЮЧЕ. Присл. до пройма́ючий 2. [Мартіан (тихо і проймаюче смутно):] Я ж — не можу більше заковувать в кайдани рідні душі (Л. Укр., III, 1952, 324). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 193.