ПРИЗВІ́ЛЛЯ
ПРИЗВІ́ЛЛЯ. я, с., рідко. Те саме, що приві́лля. Напрочуд грають кобзарі, Кипить шпарке весілля; З усюд зібралися старі; Скрізь розкіш та призвілля… (Граб., І, 1959, 413).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 614.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПРИЗВІ́ЛЬНИЙ →← ПРИ́ЗВІЛ