ПОПРИЧАЇ́ТИСЯ

ПОПРИЧАЇ́ТИСЯ, їмо́ся, їте́ся, док., рідко. Те саме, що поприча́юватися. На дзвіниці тривожно забемкав дзвін, по дворах загомоніли, заметушились люди, затупотіли коні, попід тинами попричаїлись якісь налякані постаті (Панч, Гомон. Україна, 1954, 348). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 230.