ПОКУ́ДЛАТИ

ПОКУ́ДЛАТИ, аю, аєш. Док. до ку́длати. — Він помовчав, покудлав п’ятірнею голову кудлату, потім знов.. звернувся до професора (Гончар, Циклон, 1970, 67). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 54.