ПОДЕРЕНЧА́ТИ
ПОДЕРЕНЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. Деренчати якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 739.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПОДЕРЕНЬКОТІ́ТИ →← ПОДЕРЕВ’ЯНІ́ТИ