ВІДГОВО́РЕННЯ
ВІДГОВО́РЕННЯ, я, с. Дія за знач. відговори́ти 1. Одговоряла, одговоряла, але Артем, такий собі хлопець — раз уже надумав, буде так. Не помогло материне одговорення (Головко, II, 1957, 424).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 570.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ВІДГОВОРИ́ТИ →← ВІДГОВІ́ТИСЯ