ПОВІДЧІ́ПЛЮВАТИ
ПОВІДЧІ́ПЛЮВАТИ див. повідчіпля́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 671.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПОВІДЧІ́ПЛЮВАТИСЯ →← ПОВІДЦЕ́ВИЙ