ПОБУ́ЛЬКУВАТИ
ПОБУ́ЛЬКУВАТИ, ує, недок. Булькати стиха або час від часу. Вода побулькувала наморено, а течія напирала все дужче, і човен повільніше перетинав ріку (Гуц., Скупана.., 1965, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 629.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПОБУНТУВА́ТИ →← ПОБУ́ЙСТВУВАТИ