ПОБІ́ЛЬШЕ

ПОБІ́ЛЬШЕ, рідше ПОБІ́ЛЬШ, присл., розм. 1. Якомога більше, більш. Побільше їж, а поменше говори (Номис, 1864, № 12878); — Щось я хотів… Ага, кваску… скажи там, тільки холодненького і побільше… (Добр., Очак. розмир, 1965, 7); Тільки полегшало трохи, зразу й на ноги спробувала стати [Катря]. Не держать ноги. Стала тоді хліба побільш їсти (Головко, II, 1957, 366). 2. Те саме, що здебі́льшого; переважно. Говорив тільки я, а він побільше мовчав. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 617.