ПЛИТНЯ́К

ПЛИТНЯ́К, у́, ч. Вапнякова або піщана порода, яка залягає плитами, легко ділиться на плити. Стіна з плитняку. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 584.