ПЛАНІМЕ́ТР
ПЛАНІМЕ́ТР, а, ч., мат., геод. Прилад для вимірювання площин замкнутих плоских фігур на кресленні. Площі горизонтальних профілів визначають за допомогою планіметра (Інж. геод., 1959, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 562.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПЛАНІМЕ́ТРІЯ →← ПЛАН