ПИСА́ННЯЧКО

ПИСА́ННЯЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до писа́ння 2. Ой сів же він при столику, При світлі думав, Писаннячко дрібнесеньке, А він го [його] читав (Федьк., Буковина, 1950, 24); — Перегляньте, перегляньте архівник.. У нас немає кому доглядати паперовий брухт.. А ви — людина вчена, поворушіть трохи це прадідівське писаннячко; колись якась користь з цього буде (Донч., II, 1956, 12). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 360.