ПІВКО́ЛО

ПІВКО́ЛО, а, с. 1. Половина кола як форма лінії. Поверхнею озера побігли широкі півкола (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 10); Ніким непомічений човен описав півколо, обходячи пароплав (Трубл., Шхуна.., 1940, 158). 2. у знач. присл. півко́лом, півко́лами. У вигляді півкола, півкіл. Враз перед нами з’являється пірамідальна гора,.. а од неї півколом йде височенний хребет — Хамни-бурун (Коцюб., III, 1956, 139); Коли ж півколом стали під дубами, оглянув пильно командир бійців своїх (Тер., Ужинок, 1946, 35); Данько сіє… Мах — сюди, мах — туди, і півколами лягає в теплу розволожену землю насіння (Гончар, II, 1959, 220). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 381.