ОШАЛІ́ННЯ

ОШАЛІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. ошалі́ти. Він бере його за петельки і починає трясти з такою люттю і з таким ошалінням, що в Оксена поступово світлішають очі (Тют., Вир, 1964, 136). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 836.