БУ́ДНИК
БУ́ДНИК, а, ч.
1. діал. Сторож, будочник. Дорко визирає крізь вікно в ліс, бачить будника, як стоїть біля своєї хати (Мак., Вибр., 1954, 37).
2. заст. Робітник на поташному заводі, на буді.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 248.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
БУДО́ВА →← БУ́ДНІЙ