ОСОБЛИ́ВЕ
ОСОБЛИ́ВЕ, присл., заст.
1. Особливо. Нога не болить особливе, а тільки в обох ногах прикре почуття, ніби жили мають лопнуть (Л. Укр., V, 1956, 188).
2. Окремо. Поставте, каже, мені хату особливе (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 779.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ОСОБЛИ́ВИЙ →← ОСОБЛИ́ВІСТЬ