ОКАТОЛИ́ЧЕНИЙ

ОКАТОЛИ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до окатоли́чити. 2. у знач. прикм. Який прийняв католицтво, став католиком. Син дрібного окатоличеного шляхтича.., Оріховський 14-літнім підлітком був посланий "по науку" до Відня (Наука.., 3, 1970, 39). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 661.