ОГУ́ДИННЯ

ОГУ́ДИННЯ, я, с., збірн. Те саме, що огу́дина. По грядках кавуни стелять своє огудиння (Коцюб., III, 1956, 45); Шорстке вусате огудиння сп’ялося на пліт (Стельмах, На.. землі, 1949, 531); * У порівн. Спочинь! На заступ вірний обіпрись І слухай, і дивись, і не дивуйся. Це ж сам ти вколо зеленню розлився, Огудинням прослався по землі (Рильський, І, 1960, 265). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 623.