ОБ’Ї́ЗД

ОБ’Ї́ЗД, у, ч. 1. Дія за знач. об’їжджа́ти11-3. Мировий поїхав далі в об’їзди по волості (Н.-Лев., IV, 1956, 166); Він повертався додому з далекого об’їзду по області (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 266). ◊ Ї>хати (везти́ і т. ін.) в об’ї́зд — їхати довшою дорогою, об’їжджаючи щось. Галя навмисне повела машину в об’їзд, щоб довше їхати (Коз., Нові Потоки, 1948, 267); [Ватутін:] Ще раз повезеш в об’їзд — пошлю в інтенданти. [Тимко:] Навпростець не можна… Прострілюється! (Дмит., Драм. тв., 1958, 105). 2. Місце, по якому об’їжджають або можна об’їхати що-небудь. Скрізь об’їзди, все перекопане, зрите, наче тут недавно йшла війна (Кучер, Трудна любов, 1960, 198). 3. заст. Група вершників-дозорців; кінна варта, кінний патруль. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 509.