ОБШТУКАТУ́РЕНИЙ
ОБШТУКАТУ́РЕНИЙ, а, е, буд. Дієпр. пас. мин. ч. до обштукату́рити.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 608.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ОБШТУКАТУ́РИТИ →← ОБШПУГО́ВАНИЙ