ОБУ́В’Я

ОБУ́В’Я, я, с., збірн., розм., заст. Взуття. У канцелярії.. роздавали бідним дітям.. обув’я (Ков., Світ.., 1960, 61); На третього школяра не вистачило обув’я, і він сунув босі ноги в калоші Павлова (Ю. Янов., Мир, 1956, 279). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 596.