ОБТАЛА́ПАНИЙ
ОБТАЛА́ПАНИЙ, а, е, розм. Забризканий, заболочений. Хома по саму шию мокрий, обталапаний, ще до того повно на нім шувару, гнилого листя і зеленої водяної трави (Фр., І, 1955, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 589.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ОБТАЛА́ПАТИСЯ →← ОБТАВА́ТИ