ОБТІ́ПАНИЙ1

ОБТІ́ПАНИЙ1, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обті́пати. 2. у знач. прикм. Порваний, пошарпаний. Витягши з гамана шматок засмальцьованого паперу, з обтіпаними краями,.. подав [Остап] голові (Мирний, І, 1949, 132); * Образно. Зубожіло село [Піски]… Обшарпане, обтіпане… Тільки козачі хатки й біліють (Мирний, І, 1949, 205). ОБТІ́ПАНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обті́пати. Обтіпане волокно. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 591.