ОБСКО́ЧЕНИЙ

ОБСКО́ЧЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до обско́чити. Наче кабан, обскочений собаками, кидався Сулятич з своїми [гриднями] (Оп., Іду.., 1958, 334). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 579.