ОБРУ́БНИЦЯ
ОБРУ́БНИЦЯ, і, ж., спец. Жін. до обру́бник.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 572.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ОБРУ́БОК →← ОБРУ́БНИК