ОБКО́ШЕНИЙ

ОБКО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обкоси́ти; // у знач. прикм. І ти Смоленщини поля Згадав обкошені (Мал., Звенигора, 1959, 335). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 514.