ОБГИНА́ТИ

ОБГИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБІГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. 1. Охоплювати півколом що-небудь, розташовуватися навколо чого-небудь. Від ріки, що широким луком обгинала місто з двох боків, тягло вогким холодом (Фр., VII, 1951, 198); В’ється.. стежка поміж деревами, обгинає придорожні кущі (Шиян, Баланда, 1957, 125). 2. Обминати що-небудь, продовжуючи шлях. Через виноградники й плантації машина вернула до парку, обігнула ріг муру й виїхала з другого боку озера (Смолич, І, 1958, 74); // Проходити якийсь шлях по кривій лінії або по колу. — Де це я, думаю? Чи знову не в Чолбасах опинивсь, земну кулю з старою обігнув! (Гончар, Тронка, 1963, 143); Супутник вже обігнув півнеба, пролетів Чумацький шлях і все даленів та даленів (Кучер, Трудна любов, 1960, 478). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 476.