ОББІ́ЛЕНИЙ

ОББІ́ЛЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до оббіли́ти. Її хата — звичайна хата селянська з призьбою, коло вікон оббілена (Коб., І, 1956, 473). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 466.