БОГОРО́ДИЦЯ
БОГОРО́ДИЦЯ, і, ж. У християнській релігії — звичайна назва матері Христа. В одному кутку висів під самою стелею здоровий образ Печорської богородиці (Н.-Лев., III, 1956, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 210.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
БОГОСЛО́В →← БОГОРІ́ВНИЙ