НЕПЕРЕРИ́ВНИЙ

НЕПЕРЕРИ́ВНИЙ, а, е. 1. Те саме, що непере́рвний. Туркіт фіакрів долітав сюди .. здалека, мов глухе, непереривне клекотання (Фр., VI, 1951, 426). 2. Який не має переривів, проміжків, тягнеться суцільно. Згадував [Спориш] .. літа своєї тюремної служби: ніби непереривна сіра та холодна хмара, перелітали понад ним усі ті літа (Фр., II, 1950, 274). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 353.