НЕДОБРА́ТИ1

НЕДОБРА́ТИ1 див. недобира́ти. НЕДОБРА́ТИ2, беру́, бере́ш, док., перех., розм. Не зрозуміти що-небудь, не розібратись у чомусь; не збагнути. Захарова мати, Катря Билина, з двома дочками недобрала гаразд, що діється навколо (Ле, Право.., 1957, 131); Оля, яка вже сиділа на тачанці між батьком і Орисею, збентежившись, недобрала зразу, що відповісти (Юхвід, Оля, 1959, 203). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 286.