НЕВЖЕ́

НЕВЖЕ́, част. 1. Уживається як допоміжний засіб при оформленні питального речення з відтінком сумніву, здивування, недовір’я і т. ін. Невже люди говорять правду? Невже вона… відьма?.. (Коцюб., І, 1955, 278); — Невже це ранок? — прислухається Юрій до шелесту пташиних крил і недовірливо поглядає на небо (Стельмах, І, 1962, 529). 2. Уживається як еквівалент питального речення з відтінком сумніву, здивування, недовір’я і т. ін. [Милевський:] Вродлива панночка скрізь може бути певна, що виграє. [Саня (ніби наївно):] Невже? (Л. Укр., II, 1951, 32); — На дівчат він дуже ласий, — Невже? А з вигляду такий непоказний… (Тют., Вир, 1964, 239). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 255.