НЕВГА́ВНИЙ
НЕВГА́ВНИЙ див. неуга́вний.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 252.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
НЕВГА́ВНО →← НЕВГАВА́ЮЧИЙ