НЕБО́ЯЗКО
НЕБО́ЯЗКО. Присл. до небоязки́й. — Де тинялася до півночі? — надавав собі злості Антип. — На комсомольських зборах, — небоязко відповіла Наталка (Логв., Літа.., 1960, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 250.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
НЕБОЯЗЛИ́ВИЙ →← НЕБОЯЗКИ́Й