НАДОЛОБЕНЬ

НАДОЛОБЕНЬ, бня, ч. 1. Те саме, що надовба. 2. перен., лайл. Про нерозумну, безтолкову людину; бовдур, телепень. — Це я, діду! — обізвалась Ліда. — Га, га? Це ти? А я думав, знову той Шульженків надолобень ходить… (Кач., Вибр., 1958, 260); — Цікаво… — пророчив фельдшер, щоб не стояти надолобнем, коли людина йому розповідає з таким натхненням (Ле, Ю. Кудря, 1956, 333). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 74.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

НАДОЛУЖА́ТИ →← НАДОЛИ́НУ

Смотреть что такое НАДОЛОБЕНЬ в других словарях:

НАДОЛОБЕНЬ

ДУ́РЕНЬ (розумово обмежений чоловік; лайливе слово), ДУРНИ́Й, ТУПИ́ЦЯ розм., ТУПА́К розм., НЕДОТЕ́ПА розм., НЕТЯ́МА розм., НЕДО́У́МОК розм., НЕДО́У́М р... смотреть

НАДОЛОБЕНЬ

НА́ДОЛОБЕНЬ, бня, ч.1. Те саме, що на́довба.2. перен., лайл. Нерозумна, безтолкова людина; бовдур, телепень.– Це я, діду! – обізвалась Ліда. – Га, га? ... смотреть

НАДОЛОБЕНЬ

-бня, ч. 1) Те саме, що надовба. 2) перен., лайл. Про нерозумну, безтолкову людину; бовдур, телепень.

НАДОЛОБЕНЬ

-бня, ч. 1》 Те саме, що надовба.2》 перен. , лайл. Про нерозумну, безтолкову людину; бовдур, телепень.

НАДОЛОБЕНЬ

імен. чол. роду

НАДОЛОБЕНЬ

див. дурний; перешкода

НАДОЛОБЕНЬ

на́долобень іменник чоловічого роду

НАДОЛОБЕНЬ

надолобень, -бня

T: 179