МРІ́ЙНО

МРІ́ЙНО. Присл. до мрі́йний1. — Завтра наш Доря кінчає десятий рік… — мрійно обізвалася Сусанна (Коцюб., II, 1955, 368); Я люблю осінь. Вона настроює мене елегійно й мрійно (Коб., III, 1956, 101); Ти мрійно дивився в морську далечінь (Головко, І, 1957, 78); Там парк і музика, і… пари, що мрійно ходять обіруч (Сос., II, 1958, 343). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 816.